Богослужіння у Неділю першу Великого посту в Свято-Михайлівському храмі с. Гута-Боровенська

Понеділок, 06.03.2017 10:02

У першу неділю Великого посту Православна Церква відзначає свято Торжества Православ’я. Цього дня Божественну Літургію у Свято- Михайлівському храмі с. Гута-Боровенська звершив настоятель протоієрей Олександр Кулик. За Божественною Літургією багато парафіян причастилися святих Христових Таїн. Після Літургії був відслужений Молебень неділі Торжества Православ’я.

Свято торжества Православ’я було встановлене у 843 році в часи правління візантійської імператриці Феодори. Тоді у першу неділю Великого посту 11 березня 843 року імператриця Феодора та Константинопільський патріарх Мефодій церковним торжеством відзначили відновлення іконошанування.

Єресь іконоборства виникла на сході Візантійської імперії під впливом ісламу та єретичних дуалістичних сект. На початку VIII століття імператор Лев Ісавр (717 -741 рр.) став на бік єретиків, змістив патріарха Германа, який захищав істину іконошанування, призначив на пост патріарха свого однодумця і почав сиcтемaтично насаджувати єресь.

Його син Констянтин Копронім (741-775рр.) розпочав на православних справжнє криваве гоніння. Найревіншими захисниками істини іконошанування стали тоді монахи. Один із Отців Церкви, преподобний Іоанн Дамаскін, відстоюючи православне вчення вказував, що якщо Бог-Син, воплотившись від Духа Святого і Маріі Діви Богородиці, став Чоловіком, то Його як Богочоловіка можна і слід зображати на іконах – вшановуючи образ, поклонятись Першообразу. Те ж стосується і образів Богородиці та святих угодників Божих – вшанування віддається першообразу.

Єресь іконоборства була засуджена на VII Вселенському соборі 787 року, втім вже у першій половині IX століття за імператорів Лева V Вірменина (813-820рр.) та Феофіла (829 – 842 рр.) знов були відновлені спроби утвердити єресь, шанувальники святих ікон піддавались гонінням.

Одним із захисників Православ’я у ці часи був, зокрема, преподобний Феодор Студит, ігумен відомого Студійського монастиря у Константинополі. І ось після смерті імператора Феофіла, за сприяння його жінки імператриці Феодори, іконошанування остаточно було відновлене у Візантії. Після церковного собору, що засудив іконоборців і відновив іконошанування у Візантії було влаштоване і церковне торжество.

Ось як описує цю подію один з церковних істориків: Цариця запропонувала патріарху Мефодію сповістити і зібрати всіх православних митрополитів, архієпископів, ігуменів, кліриків і мирян, щоб прийшли у Велику Церкву Божу (собор Святої Софії) з чесними хрестами і святими іконами в першу неділю святого Посту. І коли незліченна безліч народу зібралося, приходить і сам цар Михаїл зі святою і православною матір’ю своєю Феодорою і з усім синклітом, з’єднавшись зі святим Патріархом, разом рушили від Вівтаря зі святими іконами і чесним хрестом і святим Євангелієм і пішли з Літією до воріт палацу, так званих Кентавріевих. І після довгої молитви та багаторазового повторення “Κύριε ελέησον – Господи помилуй” повернулися у святий храм для здійснення Божественної Літургії з великою радістю і торжеством.

Таким чином були відновлені святі і чесні ікони для вшанування і поклоніння в храмі Божому. Благочестиві ж самодержці зі всечесним патріархом Мефодієм та митрополитами і преподобними подвижниками постановили: щорічно в Першу неділю святого Посту святкувати урочисто у Великій Божої Церкви цей святий і чесний празник, який і відзначається і донині. Ікони одночасно були поставлені і в усіх церквах Константинополя.

Як знак перемоги над останньою з великих єресей, “Торжество Православ’я” стало таким чином підсумком епохи Вселенських соборів.