За свідченнями старожилів храм в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці с. Видерта був побудований на місці старого кладовища. В 1738 році на кошти парафіян в центрі села між Загаттям і Тимонівкою на кам’яному фундаменті з дерева була побудована ця святиня.
В 1876 році вся церква заново була перебудована і доставлена дзвіниця. Виконував ці будівельні роботи житель міста Слоніма Гродненської губернії Карл Сангайло. В 1883 році був поставлений 3-ох ярусний іконостас,а в 1894 році вся церква була покрашена фарбами. Церква одноглава, має вигляд неправильного хреста, висота до купола – 10 сажнів, довжиною у 8 сажнів і шириною 22 сажні, огороджений дерев’яним забором. п’ятиугольний вівтар побудований на схід. Антимінс освячений в 1892 році Архієпископом Модестом і виданий взамін розового атласного, освяченого в 1869 році Волинським Архієписпоком Агафангелом. На горному місці в кіоті ікона Почаївської Божої Матері. Дарохранительниця , стара, з жовтої міді, вибілена і в деяких місцях позолочена, з зображенням в нижньому ярусі Апостолів Петра і Павла, а в верхньому – двох херувимів з рипідами в руках. Церковної утварі не дуже достатньо. Метричні книги зберігалися з 1777 року. Проводи бувають у світлий четвер. Діяла церковно-приходська школа.
Священнослужителями при цьому храмі були:
Священик Григорій Онисифорович (1777-1780 рр.).
Священик АндрійБаландович (1780-1797 рр.).
Священик Іван Мілішкевич (1797-1810 рр.).
Священик Михайло Литвинович (1810-1831 рр.).
Священик Федір Йосипович Тарановський (1831-1872 рр.), виходець села Запруддя Ковельського повіту, священик закінчив Литовську Духовну Семінарію в Жировицях.
Священик Михайло Новоселецький (1873-1876 рр.).
Священик Іван Іванович Тучемський (1877-1878 рр.).Священик Митрофан Стефанович Каролинський (1878-1887 рр.).
Священик Іадор Петрович Нарушевич (1887-1892 рр.).
Священик Михайло Володимирович Олександрович з 1892 р. був настоятелем і на початку ХХ ст.
В ХХ ст. храм був православним, але за часів атеїстичної влади, в повоєнні роки, віруючі зазнавати утисків і в 1961 р. церковна громада припинила свою офіційну діяльність. Люди були змушені іти до храмів сусідніх сіл, де хрестили своїх дітей та вінчались. Так протягом майже 30-и років ходили по чужих селах, а свій храм стояв пусткою і руйнувався. Лише в кінці 80-х років клопотаннями віруючих, а саме у 1989 році Церква знову була відкрита.
Храм був занедбаний, тому потрібно було прикласти багато зусиль, щоби його відреставрувати. Було замінено декілька зогнивших дерев‘яних брусів, повністю перекрита церква.
Навесні 1990 р. по благословенню Преосвященного Варфоломія єпископа Луцького і Рівненського благочинний Камінь-Каширської округи протоієрей Феодосій Іванович Кристецький, звершив освячення храму.
Першим настоятелем храму був священик Михайло Мушин, який приложив багато зусиль для просвіти людей, які були виховані в атеїстичній державі. Він був настоятелем до 1999 р. З 1999 по 2000 рік настоятелем був священик Олег Селеверстов. На даний час настоятелем є протоієрей Анатолій Деречей.
