Поминальні батьківські суботи Великого посту

П’ятниця, 02.03.2018 16:55

“Упокій, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена) і всіх православних християн, і прости їм всі провини вільні й невільні, і даруй їм Царство Небесне”

У дні Великого посту, котрі є часом духовного подвигу, покаяння, посиленої молитви та добрих справ, Православна Церква закликає вірних перебувати у найтіснішому союзі християнської любові не тільки з живими, але й зі спочилими, звершувати від щирого серця молитви за спокій безсмертних душ усіх православних християн, які переступили поріг Вічності.

Сугуба церковна молитва за померлих відбувається, згідно церковного Уставу, у суботи 2-ї, 3-ї, і 4-ї седмиць Святої Чотиридесятниці. Особливе церковне поминання померлих у ці суботи відбувається ще й тому, що у седмичні дні Великого посту не служиться повна Божественна Літургія, зі звершенням якої, як принесенням Безкровної Жертви, пов’язане поминання усіх спочилих у надії Воскресіння та життя вічного. Отож, щоби не позбавляти спочилих спасительного молитовного предстояння Церкви і призначене поминання померлих у ці суботи.

Цьогоріч у храмах Камінь-Каширського благочиння заупокійні богослужіння будуть звершуватися в такі дні:

3 березня – субота 2-ї седмиці Великого посту;

10 березня – субота 3-го тижня Великого посту;

17 березня – субота 4-ї седмиці Великого посту.

У батьківські суботи Православна Церква звершує вселенські або батьківські панахиди. Словом “панахида” християни називають заупокійне богослужіння, за яким віруючі моляться за упокій померлих, просять у Господа для них милосердя і прощення гріхів.

Православні християни вірять в життя душі після смерті. Але посмертна доля людської душі може бути різною.

І якщо за житті людина жила неправедно, її душа після смерті буде страждати від наслідків гріхів, які вона скоїла. А покаятися і виправити себе людина після смерті вже не може, так як душа позбавлена тіла. Проте вона може змінитися завдяки зусиллям тих, хто залишився на землі і з ким зберігається зв’язок любові та пам’яті.

Справа в тому, що Церква – це не просто формальне об’єднання людей, віруючих у Бога. Християни становлять в Церкві єдиний організм, в якому стан одного органу визначає самопочуття всіх інших. Але допомогти хворому може тільки здоровий. У цьому полягає суть молитви за іншу людину, живу чи померлу – неважливо.

Припустимо, наш ближній був за життя гнівливим, любив злословити, пиячив, був жадібним. Значить, ми повинні навчитися утримуватися від гніву, утримувати свою мову від злих речей, дотримуватися постів, роздавати милостиню. Простіше кажучи, потрібно самому почати жити по-християнськи і тим самим отримати можливість ділитися цим життям з нашими покійними через любов до них і молитву.

Поминальну батьківську суботу, день пам’яті наших близьких і рідних, потрібно по можливості провести в молитві, відвідавши богослужіння в храмі. Лейтмотив усіх молитов за упокій – прощення гріхів. Мертві вже не можуть каятися і просити прощення, зате ми можемо докласти всіх зусиль і молити Бога про милість до них. І завдяки цьому Господь може змінити загробну участь спочилої людини.

Читайте наші новини у Тelegramшвидко, зручно і завжди у вашому телефоні чи планшеті!