15 лютого Православна Церква відзначає богородичне двунадесяте свято – Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Напередодні ввечері настоятель Свято-Михайлівського храму с. Гута-Боровенська протоієрей Олександр Кулик звершив святкову Всенічну із благословенням хлібів. У сам день свята отець Олександр звершив Божественну Літургію. У своєму слові проповіді батюшка розповів про історію та значення свята.
Перед Літургією, після 6-го Часу отець Олександр звершив чин Освячення Стрітенських свічок. Згідно благочестиовго звичаю нашої Церкви ці свічки освячуються в день свята Стрітення, і їх прийнято запалювати в час негоди, та й загалом під час молитви за вирішення складних життєвих ситуацій. Цей чин був відомий ще у XVII столітті, зокрема, він був поміщений і відомому «Требнику» святителя Петра Могили митрополита Київського.
Під час самої Божественної Літургії у Свято-Михайлівському храмі, під час осоливо важливих та урочистих моментів – читання Апостола і Євангелія, Херувимської пісні та Євахристийного канону вірні запалювали ці освячені свічки, які після богослужіння із благоговінням понесли додому.
Цього дня Церква згадує євангельську подію, коли на 40-й день після Народження Христа-Спасителя, Його земні батьки – Пресвята Діва Марія та святий праведний Йосип Обручник принесли Богомладенця Ісуса до Єрусалимського храму, аби, згідно законів Старого Завіту, присвятити його Богові. Адже за законом Мойсея, кожен новонароджений іудейський хлопчик, який є первістком, мав бути присвячений Богові. Цей звичай був встановлений на згадку про події Виходу ізраїльтян з Єгипту коли, під час 10-ї кари ангел умертвив єгипетських первістків, втім єврейські діти були врятовані. Отож за старозавітнім звичаєм, під час обряду посвячення первістка Богу в Єрусалимському храмі батьки приносили і жертву. Пречиста Діва Марія і праведний Йосип Обручник, як люди незаможні, принесли до Храму в якості жертви дві голубки і два голубиних пташеняти.
«І тоді був в Єрусалимі чоловік, на ймення Симеон. Він був муж праведний і благочестивий, який чекав утішення для Ізраїля і Дух Святий був на ньому. І від Духа Святого йому було провіщено, що не побачить смерті, допоки не побачить Христа Господнього, – розповідає євангельський текст, – і прийшов він до храму. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб звершити над ним законний обряд, він взяв Немовля на руки, благословив Бога і сказав: «Нині відпускаєш раба, Владико твого, по слову Твоєму з миром. Побачили очі мої Спасіння Твоє, що Ти уготовив перед лицем усіх людей. Світ на просвіту народів і славу людей твоїх Ізраїля».
За церковним переказом, святий праведний Симеон-Богоприїмець був одним із 70-ти єврейських книжників, які на початку ІІІ століття до Р. Х. перекладали книги Старого Заповіту із давньоєврейської мови на грецьку, виконуючи наказ єгипетського царя Птолемея ІІ (цей переклад відомий як Септуагінта). Молодий тоді Симеон, перекладаючи слова із книги пророка Ісаї: «Ось Діва зачне в утробі і породить Сина і дадуть Йому ймення Емануїл, що означає «з нами Бог», почав сумніватись, що діва може народити. Отож він вирішив виправити «текстову помилку», замінивши слово «діва» на слово «жінка». Тоді Симеону з’явився ангел і провістив, що той житиме доти, поки на власні очі не побачить Месію, народженого Непорочною Дівою.
Для того, щоб краще зрозуміти богословське значення свята, слід зауважити, що пришестя Месії було передбачено пророками Старого Заповіту. Отож подія, яка відбулась у Єрусалимському храмі стала свого роду зустріччю Старого і Нового Заповітів. Саме слово «Стрітення» є давньослов’янським і перекладається саме як «Зустріч». Це також слід розуміти загалом і як зустріч людства у особі старця Симеона із Богом.
Згідно церковного Уставу свято Стрітення Господа нашого Ісуса Христа належить до Богородичних свят, якими Церква прославляє Пресвяту Богородицю, яка, щоби виконати Закон, принесла на 40-й день по народженні Нею Спасителя – Божественне Немовля, до Ієрусалимського старозавітнього Храму.
