Ведучи мову про православний храм, неможливо оминути увагою таку доволі помітну річ, як одяг у якому священники здійснюють Богослужіння. Його різноманітність та колористика може збити із пантелику необізнану людину, випадкового захожанина. Проте кожен елемент цього вбрання підібраний непросто заради краси, а складає основу загального образу, який має на меті передавати усім присутнім глибинні духовні смисли, наблизити до них і допомогти зрозуміти Господнє вчення. Люб’язно погодився пояснити читачам “Полісся” сакральний символізм облачення священнослужителя настоятель храму Святих апостолів Петра і Павла села Підциря протоієрей Сергій Михалюк.
– Слава Богу, отче Сергій! У житті церкви священнику відводиться особлива роль. Він – пастир, якому ввірено Господом вести громаду православних християн до спасіння: через Таїнства, моральні настанови, також свій особистий приклад. Найважливішого значення місія батюшки набуває в часі звершення Божественної Літургії, коли останній стає предстоятелем своїх парафіян перед Престолом Божим, смиренним виконавцем священнодійств. Саме тоді на нього, як ніколи, звернена пильна увага пастви. Слова, сказані ним, порухи, рух і навіть шати у які одягнений, їх колір – все це вловлюється присутніми, чи не так?
– Навіки Слава Богу, Олександре! Ваша правда, всяка дія, яку виконує священник на Богослужінні, деталь, присутня в ньому – не позбавлена сенсу. Зокрема й різні частини, які складають його облачення. Колір цього вбрання.
– Що вдягає священник приступаючи до звершення Святої Літургії?
– Традиційно це підризник, єпитрахиль, пояс, набедренник, палиця, поручі, фелонь або по-іншому риза, хрест, камилавка чи митра. Підризник одягається священником під усіма іншими облаченнями. Як правило, виготовляють його з шовку, білого або жовтуватого кольору, а внизу прикрашається стрічкою чи вишитими візерунками. Хоча зустрічаються й льняні, з інших матеріалів, які приємні для тіла та не створюють дискомфорту, дозволяють, як тепер модно казати тілу “дихати”. Далі йде єпитрахиль – довга стрічка, що вінчає шию і обома кінцями спускається на груди священника. Без неї він не вправі звершувати Богослужіння взагалі. Зверху прийнято вдягати пояс – означає Божественну силу. Потому набедреник – чотирикутний плат прямокутної форми, що підвішується на стрічці через плече за два кути на правому стегні та знаменує собою меч духовний. Опісля палицю – теж чотирикутний відрізок зшитої тканини, декорований гаптуванням. Але набедреник і палиця можуть бути не в усіх священників. Ці елементи богослужбового вбрання дозволено носити лише тим, кого нагородили ними. У такому випадку палиця розміщується на правому боці, набедренник – на лівому. Як і набедренник, палиця символізує духовного меча, тобто Слово Боже, яким завжди повинен бути озброєний священник, а ще край рушника, котрим Ісус Христос обтирав ноги учням. Довершує образ фелонь, тобто риза, котра є нагадуванням про багряницю Спасителя. Стрічки нашиті на ній уособлюють потоки Його крові, пролитої за нас, грішних. На голові служитель храму має камилавку чи митру, на грудях же хрест. Ці елементи богослужбового вбрання ( камилавка, митра, хрест золотого кольору чи з прикрасами) є церковними нагородами, які благословляє священнику архієрей. На руках – поручі, які являють для нього нагадування про те, що пресвітер церковний цієї миті поручає (ввіряє) себе Господу.
– Дякуючи вам, отче, на одне запитання ми знайшли відповідь. Але попереду нас чекає не менш складне. Чому колір риз в певні дні (періоди) року різниться? Скажімо, на свято Пасхи вони білі, натомість на Трійцю священник служить у зелених. Другого разу фелонь взагалі темного забарвлення. Безперечно, ті, хто приходять до храму постійно, не потребують тлумачення, адже давно зрозуміли цю особливість. Та для людей маловоцерковлених вона – таємниця.
– Ви правильно підмітили. На жаль, частина прихожан, зовсім чи погано розуміють символізм кольору священницьких риз. І тому втрачають повноту сприйняття того святого дійства, котрого, з Божої милості, стали учасниками. А барви є не менш значимими тоді, ніж промовлені слова. Вони постають тією символічною мовою образів, проповідуванням Євангелія, яке ми здатні побачити, а не лише почути або прочитати. Візьмімо білий – це найдревніший колір риз. Іще Святі Отці перших віків християнства згадували про традицію використання його в богослужбовій практиці. Ними він називався найдостойнішим із кольорів, який надає Літургії найбільшу врочистість, ангельським за свою чистоту. Сучасна наука підтвердила мовлене святими, виявивши унікальну здатність білого кольору поєднувати в собі багато інших, але залишається при цьому єдиним, бездоганним для наших очей. У духовному розумінні вищим проявом досконалості є Господь наш Ісус Христос. Він – Той, Хто прийшов очистити світ від гріха, наповнити світлом правди. Шануючи Спасителя, на свята рокові, двунадесяті, які пов’язані з особливими подіями його земного життя: Різдво Христове, Хрещення, Преображення, Богоявлення, Пасху, Вознесіння, богослужіння у храмі священники звершують здебільшого в білих ризах. До прикладу, Церковний устав рекомендує їм перед початком Великоднього богослужіння вдягати увесь найсвітліший чин, тобто ризи білого кольору. Білий колір у церковній символіці означає також чистоту душі та непорочність життя. Священник має бути прикладом цієї чистоти та непорочності для громади. Тож коли нового служителя церкви рукопокладають в священний сан, на нього вдягають білі шати. Так само коли він відходить до Вічності, в оселі Господні, тобто помирає, священника облачають у всі ті ризи, які йому було дозволено під час звершення богослужіння одягати. При тому верхні – обов’язково білі.
– Ви зазначили, що Великодню службу священник провадить у білих ризах. Але, знову ж таки, часто багатство кольорів свята Пасхи доповнює червоний. Червоні барви ми помічаємо в убранстві храму, облаченні деяких настоятелів. З чим це пов’язано?
– Лише з традиціями конкретно взятого приходу, в якій духовній школі навчався священник. Початково виник звичай здійснюватися Великодню службу в світлих, білих ризах. Пізніше через століття у богослужбовій практиці православної церкви почали використовувати червоний колір, що символізував собою кров мучеників, яку вони пролили за Христа. І зараз у дні пам’яті великих праведників Господніх священники проводять Святу Літургію в ризах відповідного кольору. В більш ширшому значенні червоний для церкви є знаком крові Сина Божого, яку Він пролив за порятунок людського роду, живильним джерелом спасіння, котре постійно присутнє в таїнстві Причастя. Отож на Пасху ми й бачимо цей колір. Взагалі пасхальний день настільки урочистий для церкви, що подекуди священник може впродовж богослужіння змінювати ризи, наче кольори веселки: розпочинати в білих, а вже конкретно Святу Літургію звершувати у червоних.
– Справді, забарвлення шат священників до того розмаїте, що їх доречно порівнювати з веселкою. Окрім згаданих вами, отче, попередньо білих і червоних є ще ризи класичних кольорів: жовтого, блакитного, зеленого, чорного, фіолетового, або похідних від них відтінків. І знову до людини, вірянина, промовляє колір. Яку інформацію він намагається передати?
– Почнімо з золотого, або жовтого – дуже пишного кольору. В церковному символізмі золотий колір означає славу Божу, яка, мов сонце, осяює промінням усе довкола. Зосібна, і нас з вами. Використовується, переважно, у воскресні, недільні дні. А ще у дні пам’яті апостолів, пророків чи святителів, за винятком періоду Великого посту. Окрім високої-духовної мети, передати людині глибинну суть основ віровчення, золотий (жовтий) колір обрали для священицького облачення цілком із практичних міркувань – він не настільки швидко брудниться, як білий.
Блакитний – колір неба, присвячений Богородиці, яка вмістила під своїм материнським серцем Христа-Спасителя, котрого не може умістити весь світ. У блакитних ризах священник звершує богослужіння на Благовіщення, Різдво Божої Матері, Введення, Успіння, або в дні, коли вшановуються чудотворні ікони Пресвятої Богородиці. Є ще зелений, що переважає в колористиці храму, коли святкуємо день Святої Трійці, Святого Духа, Входження Христа до Єрусалиму, дні пам’яті преподобних. Означає зелений колір життя, початок нового. У випадку преподобних, монахів – це найбільша жертва, котру вони віддали Богу, присвятивши Йому все своє земне життя. Фіолетовий колір риз пояснює ще одну важливу істину, що людина повинна відкрити себе Господу, намагатися зрозуміти Його святу волю. Прийнятий він у дні пам’яті Хреста Господнього. Темні кольори – символізують зречення від пишності, від мирської суєти. Це коліри покаяння і молитовного плачу й жалю за скоєні свої гріхи. Темні еольори переважають в убранстві храму, священницькому облаченні впродовж Великого посту.
Загалом кольори для віруючої людини – це видимі маркери за допомогою яких вона відкриває для себе істини віри, налаштовується на певний духовний настрій. От приходить богомолець до храму в день пам’яті мученика, бачить священника в червоних ризах і душа його співпереживає великому мученицькому подвигу праведника Божого, що нині згадується. Десь в ній сіється хороше зерно, котре дасть згодом добрий врожай. Через кольори людині проповідуються вічні цінності Священного Євангелія.
“Полісся” 9 липня 2020 р.
Спілкувався
Олександр ПРИЙМАК.