У редакцію газети «Полісся» звернулися наші читачі із запитанням, чи забороняють якісь церковні канони патріотичний спів або траурну музику на похороні в піст? Адже, як розповіли вони, в одному з сіл району нещодавно ховали бійця.
Приїхав військовий духовий оркестр, який траурним маршем супроводжував похоронну процесію від дому воїна. Деякі жінки почали кричати й забороняти грати оркестру. Мовляв: «Піст!», «Скорбота», «У людей горе». Інші сприйняли такі дії, як зневагу до полеглого. Адже траурний марш, залпи почесної варти, виконання Гімну України востаннє для захисника – це головні почесті поховання кожного військовослужбовця.
Відповідає настоятель храму УПЦ Святих апостолів Петра і Павла села Підцир’я протоієрей Сергій Михалюк:
– Про піст дуже ясно й чітко говорить Христос у Євангелії: “Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе похмурі обличчя, щоб на людях показатися такими, що постяться. Істинно кажу вам: вони вже отримують нагороду свою.А ти, коли постишся, помасти голову твою і вмий лице твоє, щоб явитися посником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втайні; і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.” (Мф.6:16-18).
Щодо траурного маршу в часі поховання полеглих Героїв, такі питання зазвичай узгоджуються з родиною. І якщо оркестр присутній, всім потрібно розуміти, що це – один із атрибутів поховання саме військових, які життя своє віддали заради миру на нашій рідній українській землі.
Тим людям, кому якимось чином заважає присутність оркестру, котрий виконує траурний марш, можу порадити тихенько, а ще краще – мовчки в думках і серці молитися за безсмертну душу того, кого з військовими почестями проводжаємо в останню земну путь. У такому випадку, коли будемо перебувати в щирій молитві, ніщо й ніхто не буде нам псувати подвиг посту.
Щодо музики, яку можна слухати в піст – це особиста справа й вибір кожного. Дехто взагалі, наприклад, коли їде в авто, не вмикає жодної музики, щоби цей час присвятити знову ж таки молитві, приміром: “Господи, Ісусе Христе, помилуй мене!” Такі слова людина повторює про себе й перебуває в молитовному єднанні з Господом. Але це, знову ж таки повторюю: має бути особистим вибором людини, а не примушуванням з боку кого б то не було.
І взагалі – у піст віруюча людина намагається не від усього на світі відмовитися, а тільки від зайвого, від того що заважає жити справжнім християнським, а не фарисейським буттям – коли на людях ми «одягаємо певні маски чи граємо якісь благочестиві ролі», а на одинці з собою зовсім інші.
Іванна Гайдучик
Газета “Полісся” від 9 квітня 2026 року