“Біжать у Почаїв стежки і дороги, там Божії дзвони гудуть”, – такими словами вже багато років тому народний геній висловив у духовній пісні любов нашого народу до Свято-Успенської Почаївської Лаври. Ця обитель є найбільшою святинею історичної Волині, її можна назвати “Волинським Афоном” – уділом Божої Матері нашого краю. Тому паломництва до Святої Лаври є найулюбленішою благочестивою традицією православних волинян.
6 жовтня з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта прощу до Свято-Успенської Почаївської Лаври здійснили, на чолі зі своїм настоятелем протоієреєм Олександром Куликом, парафіяни Свято-Михайлівського храму села Гута Боровенська Камінь-Каширського благочиння. До групи паломників з Гути Боровенської приєднався і настоятель парафії села Старі Червища священик Іоан Чудінович.
По прибутті до Почаївської Лаври цей благодатний день паломництва розпочався рано-вранці із Полуношниці у Свято-Успенському соборі. Прочани, помолившись за цим богослужінням, також вислухали і монашеське молитовне правило. Тоді ж, згідно установленого лаврського звичаю, для молитовного вшанування була спущена найбільша святиня Свято-Успенської Почаївської Лаври – чудотворна Почаївська ікона Пресвятої Богородиці, яка постійно перебуває над Царськими вратами іконостасу Свято-Успенського собору. Паломники мали можливість приложитися до чудотворного образу Богоматері, також був відслужений Акафіст до Божої Матері перед Її Почаївським образом.
Паломники були приємно вражені тим, що під час цього богослужіння записки разом із братією поминав намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври вікарій Київської Митрополії митрополит Почаївський Володимир.
Приложилися прочани і до цільбоносної Стопи Богородиці та набрали святої води. По тому шлях паломників попрямував до Печерного храму, де вони приклалися до чесних мощей святих преподобних Іова і Амфілохія Почаївських. Там же, у Печерному храмі, прочани помолилися за ранньою Божественною Літургією.
Із паломниками з Камінь-Каширщини зустрівся намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври митрополит Почаївський Володимир. Владика поспілкувався з прочанами та
уділив їм своє архіпастирське благословення.
Побували вірні з Камінь-Каширщини і у Свято-Троїцькому соборі Лаври. Потім настоятель Свято-Михайлівського храму села Гута Боровенська протоієрей Олександр Кулик розповів їм про історію Свято-Успенської Почаївської Лаври, і, особливо, про чудотворний Почаївський образ Пресвятої Богородиці.
Як розповів батюшка, історія цієї чудотворної ікони Божої Матері, яку у XVI столітті привіз в Україну грецький митрополит Неофіт, була осяяна чудесами з самого початку.
“Проїзджаючи через Волинські землі, митрополит для відпочинку зупинився у маєтку Урля у благочестивої православної шляхтянки Анни Гойської. Пробувши тут кілька днів, митрополит благословив поміщицю, її рідних і слуг та залишив Анні Гойській у вдячність за гостинність ікону Пресвятої Богородиці. У 1597 році у маєтку сталося чудо – після усердної молитви перед іконою Божої Матері зцілився її слопонароджений брат Филип. І з того часу і до наших днів, понад 400 років, дорогі брати і сестри, від цієї Ікони відбувається багато чудес”, – розповів отець Олександр.
Батюшка ознайомив паломників із найвідомішими чудесами, які Матінка Божа явила через цей Свій чудотворний Почаївськй образ, зокрема, про чудесне визволення Почаївської обителі від турків у 1675 році – подію, в пам’ять про яку і був нашою Церквою встановлений день особливого молитовного вшанування цієї Ікони, про чисельні чудесні зцілення від хвороб, та про покарання, яке отримала за блюзнірство і знущання над цією Іконою жінка злочестивого поміщика Фірлея, який пограбувавши монастир у 1623 році викрав і чудотворнй Образ, але, після покарання дружини, він повернув його у монастир, про чудесне перенесення до Почаївської обителі монаха з турецького полону у 1674 році.
Заступництво і Покров Матінки Божої проявлялися і у часи панування безбожництва, коли атеїстам так і не вдалося закрити Почаївький монастир.
“Варто зауважити, – додав отець Олександр Кулик, – що серед чисельних чудес від чудотворного Почаївського образу Божої Матері є і випадок воскресіння померлого. У 1710 році подружжя із Жовкви принели своє хворе немовля у Почаїв, сподіваючись на зцілення. Але раптово дитина померла. Тоді батьки віднесли своє чадо до храму та зі сльозами стали молитися перед чудотворним образом. Раптом, немовля нібито прокинулося, дитина ця воскресла”.
Прочани перед виїздом з Лаври підкріпили свої тілесні сили у монастирській трапезній. Відвідали паломники також і Свято-Духівський скит, де молитовно вшанували його святині. Вони приложилися до ковчежця з часточками чесних молей святих преподобних Києво-Печерських та інших святих угодників Божих. Приклалися вони і до ще однієї великої святині – чесної глави невідомого святого, до часточок чесних мощей святого преподобного Серафима Саровського, а священик Іоанн Чудінович на кожного з паломників на мить поклав хрест-вериги святого Микити Стовпника.
Побували прочани і на Божій горі, де помолилися у місцевому храмі. Відвідали вони також скит Святої праведної Анни, що у селі Онишиківці Рівненської єпархії. Там вони також помолилися та набрали святої води.
У древньому Кременці паломники побували на горі Боні, на вершині якої колись стояла неприступна фортеця. Як розповів екскурсовод, цю твердиню кілька разів штурмували турки, але взяти не змогли. Вдалося це зробити лише українським козакам, які, власне, і знищили бастіон.
Завершилася незабутня проща відвіданням Кременецького Свято-Богоявленського жіночого монастиря, де паломники також мали можливість помолитися та вшанувати місцеві святині.
Скрізь віруючі люди подавали записки за здоров’я живих, та за спокій душ померлих своїх рідних і близьких, а також ставили свічки.
Дорогою, у автобусі, отець Олександр Кулик розповів вірним про те, якою була Прешоапостольська Церква, наголошуючи, що саме Православна Церква є тією Церквою, яку заснував Христос-Спаситель.
Таким чином, відвідавши святині нашого краю та послухавши розповідь отця Олександра Кулика, православні вірні села Гута Боровенська ще більше утвердилися у святій Православній вірі.
“Ця паломницька поїздка справила на мене незабутні враження. Я вражений древністю Свято-Успенської Почаївської Лаври, її великими святинями. Сподіваюся, що Господь сподобить мене побувати тут ще раз”, – поділився своїми відчуттями юний парафіянин Свято- Михайлівсьокого храму села Гута Боровенська Олександр Самко.
Іван Смітюх
