14 жовтня для українців вже стало по-правді днем національного єднання. Адже в цей час воєдино сплелися кілька пам’ятних подій: вшанування захисників нашої Вітчизни всіх часів, згадка про подвиг козацтва, патріотів-повстанців національно-визвольної боротьби. Та особливо важливу роль відіграє воно у житті кожного православного християнина, бо ж сьогодні віруючі відзначають велике свято — Покрову Пресвятої Богородиці.

Як зазначає настоятель храму Святих апостолів Петра і Павла села Підцир’я протоієрей Сергій Михалюк, історія встановлення даного празника – давня і сягає своїм корінням 10-го століття, коли ішли криваві війни між Константинополем і завойовниками (сарацинами (арабами), по іншій версії слов’янами).

– Вороги обступили столицю та тримали її в облозі, – розповідає священик. – Ситуація була настільки критичною, що більшість жителів зневірилися, та очікували часу своєї смерті. Однак залишалися й ті, хто продовжував вірити у перемогу, постійно молився за це у храмах міста. Якось під час Воскресного всенічного Богослужіння у Влахернському храмі трапилось диво. Святий Андрій Христа ради юродивий разом зі своїм учнем Єпіфанієм, котрі були присутні серед богомольців, побачили Пресвяту Богородицю, яка в оточенні святого пророка Іоанна Хрестителя, апостола Іоанна Богослова і ангелів пливла у повітрі в ясному небесному сяйві. Пресвята Богородиця слізно помолилася за християн, потому зняла зі Своєї голови Покров та простягнула його над всіма людьми, які перебували в храмі, просячи Божого захисту від ворогів, що оточили місто. Вражений спогляданням дивного видіння, юродивий Андрій запитав Єпіфанія, котрий стояв поруч, чи бачить він Царицю Небесну, яка молиться за весь світ? Учень підтвердив: “Бачу, чесний отче, і жахаюсь!”

Чутка про диво у Влахернському храмі швидко поширилась Константинополем; захисники міста зміцніли у вірі, та згодом перемогли противників.

За словами отця Сергія, у всі часи християни вважали Богородицю, як свою Захисницю, та й загалом православний люд постійно і з вірою в серці шукає підтримки у Матері Божої. Ось чому свято Покрови у нас настільки шановане.

– Звісно, за століття народна творчість витворила багато варіацій, які мають побічний стосунок до церковних звичаїв. Зокрема, що опісля завершення осінньо-польових робіт (традиційно припадало до Покрови) потрібно йти до сватання чи робити весілля. Варто зауважити, що щасливе подружнє життя ніяк не залежить від того дня, коли відбувалося сватання чи весілля. Чоловік та дружина, живучи в любові та взаємоповазі, мають самі стати ковалями свого щастя.

Згідно Уставу Православної Церкви Таїнство Вінчання не звершується напередодні середи і п’ятниці всього року (вівторок і четвер) і недільних днів (субота). Тому відповідно, якщо свято Покрови припадає на один із цих днів тижня, то Вінчання в храмах не відбуваються.

Спілкувався Олександр ПРИЙМАК.

“Полісся” 12 жовтня 2017